assol.su

Млинівщина багата на історію тих людей, що народилися тут, та тих, які відвідували наш край в різний час. Багато величних постатей ощасливили своєю присутністю млинівські землі та й , зокрема, Млинівський замок, і залишили вагомий історичний слід.

(13) 07.1894 - 27.01.1940 .

Український письменник, сценарист. Як військовий кориспондент газети "Красний кавалерист", пройшов походом у рядах Першої кінної армії, яка влітку 1920р. вела бої проти поляків за напрямом Житомир, Рівне, Дубно, Млинів, Броди. В щоденникових записах значна частина інформації стосується подій на території Млинівського району, зокрема сіл: Новосілки, М.Дорогостаї, Смордва, Хорупань і самого Млинова.

(2-а пол. 17 ст.- 26.11.1702 Луцьк)

Український громадський діяч і поет. Народився у маєтку с.Свищів Млинівського району. Своє життя як і свої твори присвятив боротьбі за національні і соціальні права українського народу. Учасник селянсько - козацького повстання 1702 - 1704 рр. За рішенням Луцького суду був покараний до публічної смерті.

(1869, с. Косареве Млинівського району Рівненської області - 1938, м. Київ)

- український етнограф і філолог. Народився у родині священника. Закінчив Варшавський університет у 1896 р., вчителював у гімназіях. Був членом Російського географічного товариства, досліджував етнографію і діалектологію Волині, Полісся і Поділля, деякий час працюючи у Вінниці в 1920 -1922 рр. Далі працював і проживав у системі АН в Києві, професором художнього інституту. Звинувачений в "українському буржуазному націоналізмі", як "ворог народу" був розстріляний. Автор праць "Опис села Косарів Дубенського повіту на Волині" (1902), "Свято Пасхи в с. Косарів..." (1906), Етнографічне дослідження Волині" (1912), "Діалектологічні та етнографічні особливості Волинського Полісся" і "Звіт про поїздку по Волинському Поліссю за дорученням Петербурзької академії наук" (1911), "Підсумки роботи по вивченню Полісся в діалектичному та етнографічному відношеннях" (1914), "Спроба кадифіка ції права на Україні" (1925). "Свято Купала на Волинському Поліссі" (1927), "Нариси звичаєвого права України" (1928) та інших.

(4.02.1746 - 15.10.1817)

діяч польського національно - визвольного руху. Перебував на території Млинова, 1991-1992 рр. відстуваючи з Київщини, Поділля, Волині під тиском російської навали, до складу Косцюшкового з'єднання входили два кращих полки з місцевих українців.

(28.07.1812 - 19.03.1887)

польський письменник етнограф побував у селищі Млинів по дорозі з Луцька до Дубна, також присвятив розхділ із своєї книги опису Млинова, зокрема палацу Ходкевича "Спогади з Волині, Полісся й Литви" (1840), написав також "Хто для пана Савки" (1842), "Хата за селом" (1854- 1855).

(1787 - 1839)

Підполковник польської армії, член Верховної ради Патріотичного товариства. Вів переговори між відповідальними керівниками польського Патріотичного товариства і декабристами в січні 1824 р. (з деяких джерел повідомляється, що зустріч проходила в Млинові). Крижановський зупинився у О.Ходкевича.

(листопад 1906, с. Новини Млинівського району Рівненської області - 1980-і рр., с. Псари біля Праги)

- чеський поет, балетмейстер, театральний діяч. Жив і працював у різних місцях. Поетичні твори друкував у чеському тижневику "Голос Волині", що видавався у Квасилові під Рівним, у львівській газеті "Діло". Був директором Земського театру Підкарпатської Русі, працював на Новій сцені в Хусті, у Братиславському народному театрі, у Празькому балеті. Написав лібрето балету "Марійка", знімався у фільмі "Полонинська любов". У 1967 р. відвідав своє рідне село. Матеріали про нього зберігаються у Млинівському краєзнавчому музеї.

(20.04.1899) народився в с. Береги Млинівського району Рівненської області - 25.08. 1960, м.Львів)

- український прозаїк. У 1937р. виїхав до Аргентини. Повернувся на Україну в 1957 р. Прожив два роки в с. Клевані Рівненського району, потім - у Львові. Автор повісті "На чужині (1959).У «Червоному прапорі» друкував уривки з роману "У пошуках кращої долі".

народився 7.10.1897р. в с. Більче Млинівського району.

Видав понад 40 книжок - віршів, поем, нарисів, романів, спогадів. В кінці 1934 року був заарештований за приналежність до так званого "Центру антирадянської боротьбистської організації". На основі постанови Особливої трійки УНКВС Ленінградської обл. розстріляний 9 жовтня 1937 року. Повністю реабілітований військовим трибуналом Ленінградського військового округу 12 листопада 1962 р. У селищі Млинів встановлено меморіальну дошку В. Поліщуку, на його честь названа одна з вулиць містечка.

(29.07.1849 - 4.10.1930)

відома письменниця, мати Лесі Українки. Влітку 1879 р. разом з Лесею Українкою побувала в селі Чекна (Межиріччя) Млинівського району, де зібрала і записала чимало рідкісних художніх узорів, пісень.

Письменник, народився в селі Головчиці Млинівського району на початку минулого століття. Освіту здобув у Дубенській гімназії імені Конарського та на юридичному факультеті Варшавського університету. Вчителював. Був діяльним членом ОУН. До 1943 року був головою Дубенської управи. Згодом емігрував за кордон. Написав художньо - документальну повість "Смертоносці", оповідання "Корній Добрина", "Липовий шум", "Колоски". Збірка оповідань "Злат - жолудь" побачила світ у 1951 році в Буенос - Айресі. Помер письменник у 1960 році, похований у Канаді.

СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН
( рік народження невідомий - 1646, родом із села Ставрів Млинівського району).

Відомий український письменник і вченний, просвітитель і видавець. Автор збірника прозових і віршованих творів "Перло многоценное" (1646), "Євангеліє учитильноє"(1619), "Зерцало богословія" (1618).

(псевдонім БУЙ - ТУР)

Народився в 1899 році у с. Зади Млинівського району Рівненської області. Зв'язавши свою долю з боротьбою західноукраїнського населення з поміщицько - польським поневоленням, у 1925 - 1926 роках був секретарем Дубенського повітового комітету КПЗУ. Був засуджений, і був звільнений Червоною армією у 1939 року. При утворенні Рівненської області працював заступником голови виконкому Млинівської Ради народних депутатів трудящих. У роки великої вітчизняної війни пішов на фронт і загинув в одному з Жорстоких боїв у листопаді 1942 року неподалік Сталінграда.
На жаль віршів Костянтина Тація знайти не вдалося, хоч про них згадують у своїх спогадах Григорій Гапончук, білоруський письменник Янка Бриль та інші його побратими.

велика українська поетеса (Лариса Петрівна Косач) - (25(13) 02.1871р. - 1.08.1913). Написала багато віршів, драматичних творів, працювала в галузі перекладу і публіцистики. Весною 1879р. сім'я переїхала до Луцька а на початку травня 1882 р. - в село Колодяжне біля Ковеля. Іі мати Олена Пчілка організовувала захоплюючі поїздки у навколишні села пов'язані з історією рідної України. Саме влітку 1879 р. була здійснена мандрівка в с. Чекна (Межиріччя) Млинівського району, потім відвідали Берестечко і Пляшеву та будинок культури в с. Ярославичі - про це повідомляє меморіальна дошка. Твори Лесі Українки принесли світову славу українській літературі, перекладені на багато мов.

(23.07.1862, с. Батьків Радивилівського району Рівненської області - 28.11.1931, м. Житомир)

- український історик, археолог, краєзнавець. Закінчив Кременецьке духовне училище, Волинську духовну семінарію і Київську духовну академію. Працював викладачем у Житомирі в єпархіальному училищі, у першій гімназії. З 1893р. Завідував єпархіальним давньосховищем, був одним із засновників Волинського церковного - спархіального товариства, Товариства дослідників Волині. У 1919 - 1920рр. - голова губернського відділу по охороні пам'яток старовини та мистецтва, з 1922р. - професор Житомирського інституту народної освіти, а згодом завідуючий Волинським архівним управлінням. У 1890р., в липні і серпні, обстежив і описав історичні пам'ятки на Рівненщині - Корець, Дорогобуш, Гориньград, Рівне, Дермань, Дубно, Козин, Боремель, Малі Дорогостаї, Косареве, Млинів та інших населених пунктів. Автор книг "Дорогобуж Волинський", "Очерки из истории бьіта монастирских крестьян на Вольіни в 17 - 18 вв.", "Материальі для истории монастьірей и церквей Вольінских", "Юрий Немирич. Епізод із історії Волині 17ст. "Публікував статті в "Трудах Общества исследоватилей Вольіни".

(27.1.1839, хутір біля м. Бориспіль Київської області - 26.1.1884, м.Київ)

- український письменник, етнограф і фольклорист, автор Гімну України "Ще не вмерла Україна" (1862). Батьки родом з с. Перемилівка Млинівського району. В 1861р. закінчив Петербурзький університет, у 1861р. - 1871р. очолював етнографічно - статистичні експозиції з вивчення України, Білорусії і Молдови, тоді ж побував у Корці, Гощі, Верхові і Острозі, Радивилові і Козині, Млинові і Ярославичах, Сехах і Рокитному, підготував і видав 9 томів "Праць етнографічно - статистичних експеди- цій в Південно - Західний край" (Петербург, 1872 - 1879). Автор поетичної збірки "Сопілка" (1871), численних публікацій у журналі "Основа", в "Черніговском листке", Киевских губернских ведомостях", "Архангельских губернских ведомостях", де відбував покарання за вірш "Ще не вмерла Україна". Замовчування у радянські роки. У 2001 р. в Борисполі йому відкрито пам'ятник.

Композитор, заслужений працівник культури України, Лауреат мистецької премії ім. Германа Жуковського.
Народився 1 січня 1939 року в с. Перемилівка.
Завідувач відділом народної музики музичного училища Рівненського гуманітарного університету.
Автор збірок "Моя родина - Україна" (1994), творів для духового оркестру "Від Ікви і до Горині" (1996), "Кує зозуля" (1997), "З добром і любов'ю" (2000), "П'ять інструментальних творів" (2002), "Я пісням дарую крила" (2005).

Народився 1 вересня 1947 року в сім'ї селянина у селі Богушівка Млинівського району Рівненської області. У 1958 році закінчив Богушівську початкову школу. Потім працював і навчався у вечірній школі. З 1965 року активно друкувався в районній газеті "Зоря", в обласних та республіканських газетах.
Займається створенням сатиричних афоризмів і висловів, які публікує у багатьох періодичних виданнях, неодноразово був переможцем конкурсів на кращий твір сатири і гумору.

Поетеса. Народилася в селі Перемилівка Млинівського району 6 квітня 1954 року. Закінчила дошкільний факультет Рівненського педінституту. Працювала вихователькою в дошкільних закладах, вчителькою, завідувачкою відділу Рівненської райдержадміністрації.
Окремими виданнями вийшли збірки поезій "Жіночі етюди"(1995), "Голос вечірнього птаха"(1999), "Літургія осінього саду" (2004).
Член Національної спілки письменників України.

народився 25 серпня 1940 року в селі Новосілки (нині Набережне) Демидівського району на Рівненщині, в селянській родині. Закінчив Боремельську середню школу (1958), Дубенське педагогічне училище (1960), факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка (1968), аспірантуру Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка АН України.
Призначався Державним радником, віце - прем'єр - міністром України. Доктор філологічних наук. Академік Національної Академії Наук України.
Автор літературно - критичних книг "Пафос життєствердження" (1974), "Людина, як міра часу" (1979), "Человек в литературе" (1983), "Наближення" (1986), "Із забуття в безсмерття" (1990), "Драматична доля драматичної поеми" (1991), численних публікацій у вітчизняних та зарубіжних часописах. Лауреат республіканської премії в галузі літературно - художньої критики (1971), літературної премії імені Валер'яна Поліщука (1990), Державної премії імені Тараса Шевченка (1992), нагороди Антоновичів (1993) та ряду інших.
Про життєвий та творчий шлях письменника йдеться у книзі Любові Пшеничної "Микола Жулинський" (2000).